Історія вулиці[]
Одна з найбільших історичних вулиць Сум, розквіт якої припав на дореволюційний період. Великий внесок у розбудову Троїцької вулиці зробили сумські цукрові магнати І. Г. Харитоненко та його син П. І. Харитоненко.
Територія нинішнього району вул. Троїцької була заселена ще на поч. XVIII ст. Відомо, що у 1730 році існувала церковна парафія Св. Трійці. Також до нашого часу дійшли уривчасті згадки про найстарішу садибу в цій місцевості. Її власником була родина Богдановичів, найвідомішим представником якої був російський поет, перекладач і філософ І. Ф. Богданович.
У 1827 році тут було зведено храм на честь Св. Трійці (саме звідси й пішла назва сучасної Троїцької вулиці). Його будівничим був поміщик Линтварьов. На сьогодні цей храм не зберігся (він стояв поруч з Троїцьким собором). На фото - і собор, і храм (Троїцька церква):
До середини XIX ст. вулиця Троїцька лишалася бідною в архітектурному плані і нічим з-поміж інших вулиць Сум, окрім церкви, особливо не відрізнялася.
На старих міських планах міста Троїцька була центральною вулицею Нового Місця (територія від Холодної гори до вул. Троїцької). Від "Нового міста" походить назва вулиці Новомістенська.
На фото: вулиця приблизно з того ж місця, що і на фото вище. Праворуч — будинок Костоглодова. Віддалік видно Троїцьку церкву, будинки П. П. Шепиль, Е. М. Рабец, Сальман. Картка 1903 року (М.В.Сергієнко "Путешествие с дилетантом или Мой дом в интерьере Троицкой")
На фото вид з дзвінниці Троїцького собору в напрямку до середмістя.
Та невдовзі все змінилося, бо на ній оселилася впливова родина Харитоненків, яка вже в недалекому майбутньому збудує одну з найсильніших цукрових імперій у Росії та Європі.
Іван Герасимович Харитоненко побудував у межиріччі Псла головну контору торгового дому «І. Г. Харитоненко із сином» та міську садибу. Потім на його кошти звели декілька навчальних і медичних закладів. Після смерті Івана Герасимовича його справу благоустрою міста продовжив син Павло Харитоненко.
Поступово Троїцька стала місцем, де оселилася місцева еліта — багатії та іноземці, більшість із яких на роботу запрошував Харитоненко.
На вулиці Троїцькій жив архітектор К.Г.Шольц (1837-1907), за проектами якого були збудовані в Сумах Троїцький собор, будинок земства, садиба Штеричевої та багато інших будівель. На фото нижче - будинок Шольців на Троїцький вулиці, 1932 рік. У 1920-1930-і роки в цьому будинку був дитячий притулок. Будинок не зберігся. Світлина із зібрання Маргарити Сергієнко:
Саме у період становлення та розвитку промислового підприємства родини Харитоненків Троїцька вулиця отримала своє неповторне архітектурне та культурне обличчя, яке згодом, вже за радянської доби, було спаплюжене типовими проектами та житловими будинками, позбавленими архітектурної витонченості та довершеності дореволюційних побудов.
Тут слід навести цікаві історичні факти. Справа в тому, що в Сумах з кінця XIX- на поч. ХХ ст. мешкали численні громади німців, австрійців, чехів і поляків. Існувала навіть окрема Німецька вулиця, яка тягнулася вздовж вулиці Троїцької, але зараз, звісно ж, Німецької вулиці немає. Більшість «інородців» працювала, як вже було написано, у Харитоненка, але багато хто працював й на спиртовому заводі Лоренца-Ебліна; деякі відкривали власну справу. Після початку Першої світової війни вулиця Німецька була перейменована в Бельгійську, а всіх німців і австрійців царська влада примусово виселила з Російської імперії.
Це може видаватися дивним, але на Троїцькій вулиці не було жодного магазину, окрім гастронома в будинку купця Барабаха. Навіть після Жовтневої революції там тривалий час існував єдиний на всю вулицю гастроном.
І. О. Асмолов, який завідував підприємством із виготовлення цегли високої якості (рос. «железняку»), викупив значну територію вулиці, де збудував для себе великий будинок, навколо якого посадив парк. Оскільки І.О.Асмолов багато подорожував світом, то створив сад, у якому росли екзотичні дерева.
Окрім відомого нам Павлівського рафінандного заводу і машинобудівних майстерень Бельгійського акціонерного товариства, на вулиці Троїцькій також розміщувався чавуноливарний завод «Вулкан».
За радянської влади вулиця Троїцька стала називатися вулицею Дзержинського (у народі - Дзержинка).
Маршрутом від Привокзальної до мосту Харитоненка[]
Якщо сьогодні (у 2010-і) рухатися Троїцькою вулицею від вулиці Привокзальної до мосту Харитоненка, то ми зустрінемо наступні будинки та споруди.
На фото початку ХХ сторіччя Духовне училище (зараз один з корпусів обласної лікарні, Троїцька, 48?), яке було зведене в 1888 році:
Далі по маршруту йдуть будинки дитячої лікарні святої Зінаїди. На фото - дитяча лікарня (дивись - гуси!)
На перетині вулиці Троїцької та Супруна (вул.Троїцька, 51) розташована так звана "стара аптека". Цей будинок був зведений у 1914 році. Версій стосовно його походження є декілька (джерело).
Ось фото аптеки 1980-х років:
Далі ліворуч буде парк Асмолових (так зване ЛСУ сьогодні), за ним - Троїцький собор. Далі - перетин з Новомістенською вулицею.
На фото 1950-х років вид на вулицю Троїцьку з дзвіниці Троїцького собору. Водойма, що проблискує праворуч, - вочевидь розлив Сумки на Миколаївському лужку. Віддалік праворуч - Спасо-Преображенський собор. За другим будинком праворуч (двоповерховим) - поворот на Новомістенську вулицю.
У 1965 році на місці кількох садиб була зведена п'ятиповерхова будівля, де жили члени обкому партії. Колишній дім Шубіна, який працював у Харитоненка, використовували спочатку як секретаріат обкому, а з 1954 року тут відкрили дитячий садок № 8.
За перетином з Новомістенською ліворуч буде старий дитячий притулок (нині пологовий будинок).
На фото 1970-х (?) будиночок на Троїцькій навпроти пологового будинку:
Потім - праворуч - Перша жіноча та Олександрівська гімназії.
Фото з книги М.В.Сергієнко "Путешествие с дилетантом или мой дом в интерьере Троицкой". 1910-і роки. Гімназисти Олександрівської гімназії очікують виходу гімназисток Другої жіночої гімназії. На кожному розі - візник.
На фото будинки Олександрівської гімназії та пансіону Олександрівської гімназії у 1940 році:
Під час Другої світової війни та 2-річної окупації Сум німцями, приміщення Олександрівської гімназії використовувалося як пересильний табір для полонених солдатів Червоної армії. У дворі будинку № 9 залишилися могили убитих червоноармійців як моторошна згадка про той період.
На перехресті Троїцької та Чугуєвського провулку (Чугуєвський провулок, 2) досі стоїть будинок Лоретца фон Ебліна. Фото з книжки М.В.Сергієнко "Путешествие с дилетантом или мой дом в интерьере Троицкой". Із цим домом є проблема з нумерацією. На мапах Гугля цей будинок стоїть зовсім без номера. Але, як з'ясував Олег Кривцов, це тому, що будинок з №2 (на мапі Гугля), і будинок на фото рахувалися одним будинком (і були одним будинком).
Так виглядала зверху вулиця Троїцька (тоді - Дзержинського) та вулиця Псільска з аероплану (М.В.Сергієнко пише, що це фото 1917-1918 років). Крайній будинок праворуч - контора Харитоненка. По центру - комплекс будинків Другої жіночої та Олександрівської гімназій. На дальньому плані праворуч, зверху - Псел.
.jpg){kind=link}
